Tuesday, January 12, 2010

Edith Grossman on translation


I'm currently reading Marquez's memoir Living to Tell the Tale (Alfred A. Knopf, 2003) translated by Edith Grossman. This volume - the first out of three-tomes memoir - is an account of events happened between 1927 and 1950's. It mainly deals with Marquez's school period, work as journalist, family, and attempts of writing short stories. It ends up with his proposal to his wife.

*

Edith Grossman is a prolific translator from Spanish into English. Her bibliography of translated works really impresses. Looking for some infomation, I came across her speech she delivered at 2003 PEN Tribute to Gabriel Garcia Marquez, where she said this about translation:

[...] Fidelity is surely our highest aim, but a translation is not made with tracing paper. It is an act of critical interpretation. Let me insist on the obvious: Languages trail immense, individual histories behind them, and no two languages, with all their accretions of tradition and culture, ever dovetail perfectly. They can be linked by translation, as a photograph can link movement and stasis, but it is disingenuous to assume that either translation or photography, or acting for that matter, are representational in any narrow sense of the term. Fidelity is our noble purpose, but it does not have much, if anything, to do with what is called literal meaning. A translation can be faithful to tone and intention, to meaning. It can rarely be faithful to words or syntax, for these are peculiar to specific languages and are not transferable. [...]

10 comments:

  1. Твій пост змусив мене "згадати" Маркеса і перечитати розділ про "Сто років..." у The Cambridge companion to the Latin American novel. :-) Тепер таке питання: у школі я читав цей роман у російському перекладі, а зараз би з задоволенням перечитав українською. Він є перекладений чи ні?

    ReplyDelete
  2. Знайшов, знайшов: Ґарсіа Маркес Ґ. Сто років самотності. – К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2004. :-)

    ReplyDelete
  3. Це просто фантастично! Я й гадки не мав, що "Сто років самотності" видані. Себто роман, ясна річ, міг бути перекладеним, і може навіть міг бути надрукований у якомусь часописі, але те, що він виданий окремою книжкою - ніяк не вкладалося в голову. :-)

    В українському перекладі в мене, однак, є лише одна-єдина книжка Маркеса: "Кохання в час холери" (Львів: Класика, 1998), перекладена Віктором Шовкуном.

    ReplyDelete
  4. Та, в мене "...холера" теж є, але вона мені шось не пошла... Але "Сто років..." окремим виданням я в очі не бачив. Цікаво, певно, все зразу рощкупили...

    ReplyDelete
  5. До речі, то Маркес на обкладинці? ;-)

    ReplyDelete
  6. А в мене якраз навпаки. Я спершу прочитав саме "Кохання в час холери", а вже згодом -і "Сто років самотності". Й перше сподобалося значно більше за друге.

    Є ще один бібліографічний раритет, як Маріо Варґас Льоса. Його, правда, видали в українському перекладі ще наприкінці 80-х рр.

    ReplyDelete
  7. Так. :-)

    Jacket photograph: Gabriel Garcia Marquez, two years old.

    ReplyDelete
  8. Ніфіга собі... :-) Cute! :-) (Але для мене зі "Ста роками..." ніщо Маркесове не може зрівнятися. Може, тому, шо я саме цей роман прочитав першим... Не знаю.)

    ReplyDelete
  9. Там ше крім "Ста років..." є "Полковнікові ніхто не пише" і "Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь". А взагалі там пише: "Роман, повісті, оповідання". 613 сторінок. Рарітєт? %-)

    ReplyDelete
  10. Ще би десь знайти такий ексклюзив - узагалі би супер було. :-)

    ReplyDelete