Wednesday, July 15, 2009

Уладзімер Арлов "Ранковий вірш про твої груденята"


*

У понеділок
світило сонце, і
твої груденята
пахли лавандою,
а приклавши до них вухо,
можна було почути
бурштинову музику
Гріга.
У вівторок
мжичив дощ, і
твої груденята
купалися в запаху жасмину,
а смочки таїли смак
вишневого лікеру.
У середу
було похмуро, і
я порівняв
твої груденята
з двома кізочками
на зеленому схилі
виноградника –
бо вони частували мене
мускатним вином.
У четвер
здійнявся вітер,
а під атласною шкірою
твоїх груденят
переливалася
лютнева мелодія
невідомого композитора
XVI століття,
контрапунктом якої
був димок
лісового багаття,
яким тягнуло
з-під пахв.
Сьогодні
груденята не пахли нічим –
напевно тому,
що це були
не твої груденята.

Переклав з білоруської Остап Кінь

*

Уладзімер Арлов, 55, народився в Полоцьку, Білорусь. Автор більш як двадцяти п'яти поетичних, прозаїчних, есеїстичних та історичних книг. Його твори перекладалися двадцятьма мовами. По-українськи вийшла книга "Реквієм для бензопилки" (Київ: Факт, 2005) у перекладі Олександра Ірванця.

Tuesday, July 14, 2009

Альгерд Бахаревіч | "Сорока на шибениці", фрагмент із роману


*
А що ж таке тоді Росія? Не знаю я ніякої Росії. Хоча почекайте, з однією я колись уже запізнався.

Росія – дівчина з пустими холодними очима, одягнута занадто вульгарно для цих широт. Вічно молода, вічно п’яна. Вона завжди була і є для нас чужою. Ось вона йде по Штиксштрасе, а можливо, по Лінденалеє, й голосно говорить про те, що їй удалося придбати вчора на розпродажі. Про те, що вона вкрала позавчора, Росія говорити не любить. Дівоча пам’ять.

Рум’яні щоки, солома на голові. Росії хочеться, щоб її скрізь упізнавали. Росії хочеться, щоб скрізь була Росія, й вона поводить себе так, ніби Росія скрізь. Кожний клаптик землі, де б не ступила її довга тоненька нога, вона оголошує своєю власністю. Росія певна, що вона прийшла в цей світ не просто так, а з важливою місією. Тому кожний мусить схилитися перед нею у поклоні, кинутися їй у ноги, цілувати її червоні мештики на високих підборах.

Але Росія, на жаль, не скрізь. І тому їй дуже прикро. Настільки прикро, що вона, аби заховати пристойність, іде в найдальший куточок свого саду й там довго заспокоюється, стріляючи в сутінках із автомату. «Який недосконалий світ», - стискає вона вуста й миттєво наводить дуло туди, де ворушиться листя на деревах. «Якщо б я була багатою і знаменитою, я видала б такий закон, щоб усі мужчини розмовляли по-російськи». А потім вона ховає автомат і йде на мовні курси.

«Ти – це я», - каже мені Росія, ти – це я. «Ні», - пробую я заперечити, але вона не чує. Це особливість її слуху, і я мушу поважати її за це. Гладити її по голові й казати ніжні слова.

У Росії багацько приятелів та приятельок. Власне кажучи, це увесь світ. Я бачу, як вона сідає з ними у кафе, вони п’ють пиво, й горе тому, хто, задумавшись, пропустить хоча б одне слово. Росія буде гнати його до самого рогу вулиці. Росія не любить, коли хтось їй чужий. Її нудить од самого поняття «чужий». Усі мусять бути приятелями. Росія ображається, коли з нею відмовляються приятелювати й вештатися разом по розпродажах і пивницях. Тоді вона може проклясти... О, це російське прокляття, незмивальне, отруйне, ніби її сльози, сльози Росії, змішані з неросійською тушшю!..

Росія не любить євреїв, в’єтнамців і чеченців. Росія любить мене. І я не знаю, що мені робити з цим коханням.

Я можу побачити Росію тут коли захочу, навіть уночі. Досить набрати особливий номер, витратити декілька монет – і ось Росія вже лежить переді мною, на екрані, розводить ноги, облизується, висовує язик. Уся її велич повстане переді мною, і я відчую свою нікчемність.

Але мені є чим зайнятися й без Росії.

Переклав з білоруської Остап Кінь

Monday, July 13, 2009

New European Poets (Graywolf Press, 2008)




Ukrainian poetry in this anthology consists of:

Oleh Lysheha "Song 551" (translated by James Brasfield)
Oleh Lysheha "Song 352" (translated by James Brasfield)
Natalka Bilotserkivets "Hotel Central" (translated by Michael M. Naydan)
Yurko Pozayak "Alcohaiku" (translated by Michael M. Naydan)
Yuri Andrukhovych "Jamaica the Cossack (translated by Valzhyna Mort)
Oksana Zabuzhko "A Definition of Poetry" (translated by Michael M. Naydan and Askold Melnyczuk)
Oksana Zabuzhko "Letter From the Summer House (translated by Douglas Burnet Smith)
Viktor Neborak "What He Does..." (translated by Virlana Tkacz and Wanda Phipps)
Viktor Neborak "Flying Head" (translated by Virlana Tkacz and Wanda Phipps)
Andriy Bondar "the men of my country" (translated by Vitaly Chernetsky)
Serhiy Zhadan "Alcohol" (translated by Virlana Tkacz and Wanda Phipps)