Сліпий герой доживає віку у Вільні
Місті, в якому повітря має історію
Він прокидається, пригадує голоси дерев
Доторкається до тіней, іде коридором на кухню
Готує каву, повертається з нею в кімнатку
Бере одну з нелічених книг
Що красиво і напоготові стоїть на полиці
Сідає у фотель, відкриває на першій-ліпшій сторінці
І вдивляється у вірш, про те, що краще не бачити
Як час за вікнами ковтає пил людський
Переклав з білоруської Остап Кінь
No comments:
Post a Comment