Усю цю осінь мені буде снитися, що дощ падатиме
Дев’яносто один день без упину,
А я – безпритульне колумбійське дівча,
Якому немає де від нього сховатися.
Тому ночами я притулятимусь до тебе й тремтітиму.
А наприкінці вересня, блукаючи закоулками, я знайду
Великий трьохповерховий, покинутий господарями, дім.
У жовтні я підійматимусь сходами усе вище й вище,
втікаючи від води, що падатиме з неба.
А в середині листопада побачу, що під стріхою лежить
На білому ліжку Габріель Гарсія Маркес.
Хворий на рак Габріель Гарсія Маркес.
Він захрипить, погляне на мої оголені груди.
А ти розбудеш мене вночі й запитаєш:
- Чому ти так страшно хрипиш
і диктуєш щось по-іспанськи?
- Не переживай, кохана, - відповім тобі –
Це не я. Це невиліковно хворий
Габріель Гарсія Маркес.
Переклав з білоруської Остап Кінь
No comments:
Post a Comment